четвер, 24 березня 2016 р.

Стенограма вступної частини засідання Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року

ЯЦЕНЮК А.П. – Шановні представники ЗМІ, шановні присутні на засіданні Кабінету Міністрів України!

Відкриваємо чергове засідання Уряду! Хотів би розпочати з позитивних новин. Вчора Державна служба статистики України надіслала офіційний експрес-випуск щодо підсумків роботи промисловості у січні-лютому 2016 р. Я вважаю, що це дійсно дуже позитивна новина, коли вперше за останні три роки зафіксовано зростання промислового виробництва проти відповідного місяця попереднього року. Ріст склав 7,6%

Крім цього, я отримав від Державної служби статистики оцінку росту ВВП за останній місяць, тому що ми, як правило, виключно публікуємо по кварталу, але Держстат працює над тим, щоб давати оціночний ріст ВВП помісячно. За їхніми оцінками в лютому в нас також відбувся ріст ВВП на 1%, тобто 8% практично росту промисловості дали можливість показати цифру і фактично продемонструвати те, що є реальні ознаки макроекономічної стабілізації.

Ця макроекономічна стабілізація можлива тільки в тому випадку, якщо ми далі будемо продовжувати ті реформи, які Уряд проводить протягом останніх двох років. Я вкотре хочу наголосити на необхідності співпраці з МВФ, із Світовим банком, міжнародними інституціями, які допомагають Україні в тому випадку, якщо Україна допомагає сама собі. Саме для цього нам необхідна, в першу чергу, політична стабільність і політична відповідальність всіх політичних сил, які в 2014 р. перемогли на виборах, які формували коаліцію, які повинні орієнтуватись не на тимчасові рейтинги власних політичних сил, а на рейтинги країни і ріст промислового виробництва майже на 8% і оціночний ріст ВВП в минулому місяці майже на 1%. Це є те, що за повинні боротись всі політики в країні.

Тому я сподіваюсь, що в найкоротші терміни політична криза буде вирішена. Я чітко заявляв про два шляхи виходу з політичної кризи. Я приму будь-який з цих шляхів і очікую на подальші рішення як парламентської коаліції, так і, в першу чергу, найбільшої фракції – Блоку Петра Порошенка і персонально Президента.

Щодо порядку денного сьогоднішнього засідання, то хотів би розпочати з інформації Міністра фінансів України про звіт про виконання державного бюджету за 2015 р., які цілі ми для себе ставили, яких цілей ми досягнули, і що необхідно робити для того, щоб макроекономічна стабілізація в країні демонструвалася в позитивному рості економіки, в збільшенні соціальних стандартів у країні.

ЯРЕСЬКО Н. – Дякую щиро.

Шановні колеги! Минулий рік був, безсумнівно, дуже складним для державних фінансів України. До виконання цього бюджету ми приступили в умовах падіння економіки, девальвації гривні, рекордних потреб на обслуговування національної оборони та держборгу, торговельних санкцій Росії тощо.

До всіх цих зовнішніх факторів додавалися такі, як традиційно низька бюджетна дисципліна, звичка відкладати ухвалення бюджетних рішень на кінець року тощо. Але сьогодні ми з впевненістю  можемо сказати, що не дивлячись на всі ці фактори, минулий рік був, безперечно, і дуже успішним.

У чому полягав цей успіх? Лише за один минулий рік ми змогли вперше за останні чотири роки повністю виконати бюджет за доходами. Ми провели бюджетну децентралізацію і значно збільшили ресурс місцевих бюджетів. Ми також змогли в умовах війни, економічної кризи та надзвичайного боргового навантаження профінансувати всі ключові потреби країни, включно з рекордними видатками на безпеку та оборону.

Ми збільшили капітальні видатки, навіть прискорили підвищення соціальних стандартів на 13% замість грудня 2015 року, що було з самого початку заплановано бюджетом, ми змогли підвищити стандарти вже у вересні. Ми також змінили стандартну в Україні практику та профінансували всі державні зобов’язання по пенсійним, зарплатним та соціальним видаткам без затримок.

І нарешті, ми значно оздоровили через проведену фіскальну консолідацію державні фінанси. Що це означає простою людською мовою? Всі попередні роки Україна жила, кожен раз витрачаючи значно більше, аніж вона заробляла, і живучи фактично в борг, перекриваючи різницю між витратами і доходами за рахунок кредитних коштів. До якогось часу це досить приємний шлях: ти ні в чому собі не відмовляєш, дозволяєш підвищувати зарплати та соціальні виплати набагато швидше, аніж зростає продуктивність праці. Але кожна родина знає, що це прямий шлях до боргової ями. До якогось часу тобі будуть позичати кошти.

Але коли одного дня виявиться, що ти винен вже всім, а коштів на повернення боргів немає, і через твою безвідповідальну поведінку вони навряд чи з’являться у майбутньому, перед тобою в одну мить зачиняються всі двері. Так сталося з нашою країною. Починаючи ще з 2004 року видатки держбюджету зростали більшими темпами, ніж доходи.

Поганою традицією управління державними фінансами також було те, що кожен раз протягом бюджетного року до Закону про бюджет вносилися численні правки, внаслідок чого на кінець року дефіцит бюджету майже завжди збільшується порівняно з планом. А наслідком цього стало стрімке зростання державного боргу і відповідно видатків на його обслуговування. Якщо в 2005 році на обслуговування держборгу бюджет витрачав 0,5% ВВП, то в 2015 році внаслідок безвідповідальної політики в попередні роки ця цифра становила вже 5% ВВП на рік.

За останній рік нам вдалося змінити підхід, ми розробили реалістичний бюджет, адекватно оцінили те, скільки ми зможемо зібрати в казну, і повністю реалізували ці прогнози. Ми забезпечили збільшення доходів більшими темпами, аніж збільшення видатків. І нарешті ми не допустили безвідповідального збільшення дефіциту державного бюджету протягом року.

Все це дозволило нам вперше за багато років не просто виконати бюджет, але і значно зменшити дефіцит держбюджету, тобто провели ту саму фіскальну консолідацію, про яку я щойно сказала. У 2015 році дефіцит зменшився до 25,2 млрд. грн., або до 2,3% ВВП.

Чому я роблю такий акцент на фіскальній консолідації? Тому що фіскально виважена політика є необхідною, проте не достатньою передумовою для відновлення економічного росту в країні, про яку тільки що Прем’єр-міністр говорив. У нас в країні немає і не було довгострокових і надійних джерел фінансування дефіциту державних фінансів.

Я наведу приклад іншої країни для порівняння. Ірландія. У 2010 році в Ірландії внаслідок важкої фінансової та економічної кризи спостерігався рекордний дефіцит в обсязі майже 32% від ВВП, але вже в 2012 році ця країна зменшила свій дефіцит до 5% ВВП і в 2015 році вийшла на бездефіцитний бюджет. Це дало їй можливість стабілізувати економіку і закласти підвалини для стрімкого економічного зростання.

Причина такого взаємозв`язку – те, що чим більшим є дефіцит бюджету, тим вищими є ризики для економіки, адже дефіцит потрібно якось фінансувати. І в цього фінансування є лише три джерела: борг, приватизація чи емісійний друк коштів. І борг, і друк грошей збільшує тиск на банківську систему, на валютний ринок. І саме тому всі країни, які побудували успішні та сильні економіки дотримуються принципів фіскальної консолідації. Те ж саме стосується і України: без фіскальної консолідації, без наведення ладу в тому, скільки і на що ми витрачаємо, і без дотримання суворої фіскальної дисципліни годі говорити про те, щоб стабілізувати економіку.

Зменшення дефіциту є ключовою передумовою для відновлення стрімкого економічного зростання і ми рішуче налаштовані забезпечити цю умову.

Зараз дозвольте трошки детальніше зупинитися на ключових показниках та факторах виконання бюджету в минулому році.

У дохідній частині завдяки закладеним реалістичним прогнозам нам вперше за останні чотири роки вдалося повністю виконати бюджет за доходами і навіть на 2,7 млрд. грн. перевиконати його. Востаннє це відбулося ще в 2011 році за часів зростання економіки. Порівняно з 2014 роком доходи зросли майже вполовину – на 177,6 млрд. грн., або на 50%.

Зросли як у порівнянні до 2014 року, так і порівняно з планом більшості видів надходжень, в тому числі й податкових. Найбільші надходження до бюджету в 2015 році забезпечили ПДФО, ввізне мито, акцизний податок та ПДВ. Звичайно, дуже важливими факторами для того виконання стали висока інфляція та девальвація у 2015 році, що призвели до значного збільшення надходжень по імпортних зборах, ПДВ та внутрішніх податках. Водночас не можна погодитись з тим, що кажуть, що девальвація вигідна для бюджету, адже дозволяє без проблем виконувати бюджет по доходах. Ті, що так кажуть, забувають, що девальвація також призводить до значного збільшення витрат на обслуговування держборгу.

Другим важливим фактором змін стали зміни в податкове законодавство. В 2015 році ми суттєво, в два рази зменшили кількість податків та зборів (з 22-х до 11-ти), в тому числі повністю скасували три податки. Для мінімізації ухилення від сплати податків ми запровадили систему електронного адміністрування ПДВ, розширили сферу застосування РРО, посилили контроль над трансфертним ціноутворенням.

Крім того, в 2015 році відбулося підвищення специфічних ставок акцизного податку на сигарети, пальне, транспортні засоби задля досягнення їх ефективного рівня, і все це сприяло розширенню податкової бази, зменшенню можливостей для ухилення від податків і таким чином стало другим важливим фактором збільшення виконання бюджету.

Нарешті третій фактор, що впливав і на дохідну, і на видаткову політику та динаміку надходжень – це бюджетна децентралізація. В 2015 році здійснено перший етап фінансової децентралізації в країні. Внаслідок цього було розширено права органів місцевого самоврядування і збільшено джерела формування доходів місцевих бюджетів, в тому числі за рахунок запровадження акцизного податку з кінцевих продажів, розширення бази оподаткування податком на нерухомість, надання права самостійно визначати ставки податків та встановлювати пільги з їх сплати.

Таким чином у 2015 році місцева влада отримала можливість працювати на себе, залишати у своїй казні більшу частину зібраних податків та на власний розсуд вирішувати шляхи використання цих коштів. Усунення перерозподілу місцевих доходів через центр створило стимули для ефективного розпорядження бюджетом на місцях і вже продемонструвало перші результати. Порівняно з 2014 роком надходження місцевих бюджетів збільшилися у 2015 році на 40%, тобто місцеві бюджети отримали великий додатковий ресурс на власні потреби.

Що стосується видатків бюджету. У 2015 р. разом із зростанням доходів ми спостерігали і зростання видатків бюджету. Але якщо доходи в минулому році зросли на 50%, то видатки збільшувались більш повільними темпами на 34% або на 147 млрд. грн., порівняно з 2013 р. Це дозволило нам значно скоротити розрив між доходами та видатками з понад 20% у 2013 р. до менше ніж 8% в абсолютному значенні в мільярдах гривень.

Ключовими статтями витрат і ключовими факторами їх зростання стала потреба значно збільшити до майже 5% ВВП фінансування національної безпеки та оборони, підняти соціальні виплати, а також збільшення потреби на обслуговування держборгу, про яку я розповім трохи згодом. Зокрема якщо в 2013 р. на потреби безпеки і оборони витрачалось 10% бюджету або 41,5 млрд. грн., то в 2015 р. це було вже 17% чи 96 млрд. грн. в абсолютному значенні.

Порівняно з 2014 р. видатки на безпеку та оборону зросли на 50%, в цілому у 2015 р. ми проводили виважену політику видатків в режимі жорсткої економії бюджетних коштів. Завдяки цьому ми пройшли рік без жодної затримки по виплатах зарплат, пенсій та інших видів соціальної допомоги і навіть змогли, як я раніше говорила, на 3 місяці прискорити підвищення соціальних стандартів для наших громадян. Також виважена видаткова політика та виконання бюджету дозволили нам зробити великий крок до фінансування капітальних проектів, обсяг цього фінансування ми змогли збільшити в 2,5 раза або на 10,1 млрд. грн. порівняно з 2014 р.

На жаль, через безвідповідальну фіскальну політику попередніх років дуже суттєвою часткою витрат у минулому році стали витрати на обслуговування боргу. Через значну девальвацію гривні на тлі значної валютної частини боргу нам довелось збільшити обсяг видатків на обслуговування боргу на 26,5 млрд. грн., або в 1,8 раза, порівняно з 2014 р. Разом з тим, значним досягненням для майбутніх років стала реструктуризація зовнішніх зобов’язань України на близько 19 млрд. дол., це позбавило нас необхідності здійснювати платежі за боргами попередніх років, на які держава просто не мала грошей, у тому числі зекономити значну частину коштів для бюджету 2015 р. У 2016 р., в цьому році, без реструктуризації нам би було потрібно витрати на 10 млрд. грн. більше на обслуговування боргу і на 54 млрд. грн. більше на погашення боргів. Таким чином, ми зробили відстрочку по всіх зовнішніх погашених боргів на 4 роки до періоду після 2018 р.

Таким чином, результатами відповідального та виваженого підходу до розробки та дотримання бюджету в 2015 році став ряд досягнень, про які вже сказала на початку свого виступу. Але дозволю собі нагадати про них ще раз.

Ми забезпечили фінансування всіх потреб та зобов’язань держави без жодних затримок та в повному обсязі, включно зі збільшеними оборонними та соціальними потребами. І одночасно з цим при збільшенні видатків нам вдалося забезпечити зменшення дефіциту держбюджету більш, ніж у 1,5 раза порівняно з 2014 роком.

У разі продовження та дотримання в майбутньому такої фіскальної консолідації та ощадного ставлення до коштів платників податків це дозволить нам зменшити боргове навантаження, а це в свою чергу допоможе зменшити темпи інфляції та тиск на валютний ринок.

Окрім того, фіскальна консолідація допоможе нам зменшити рівень перерозподілу ВВП через бюджет, тобто ролі держави в економіці, що в свою чергу дозволить зменшити вартість утримання держави для громадян.

Нарешті, фіскальна консолідація готує підґрунтя для відновлення економічного зростання, яку ми починаємо відчувати вже і яка необхідна для повернення довіри інвесторів до нашої економіки. Все разом створює умови для відновлення економічного зростання.

Дякую за увагу.

ЯЦЕНЮК А.П. – Шановні члени Кабінету Міністрів України! Серед політикуму і в суспільстві йде дуже багато дискусій про те, яку фіскальну політику проводить Уряд України.

Хтось вважає про те, що ми вже зараз зробили всю, так звану брудну, роботу. Я вважаю, що це не брудна робота. Я вважаю, що це був єдино правильний рецепт для стабілізації державних фінансів в країні. Це ніхто не робив два десятка років, тому що всі міцно переживали за власні політичні рейтинги. В результаті цієї фіскальної стабілізації, якщо взяти цифри консолідованого дефіциту державного бюджету, в 2014 році це було більше 10%. Сьогодні це в чотири рази менше – 2,5%.

Я розумію, що такі цифри мало що говорять громадянам країни, тому що це складна макроекономічна динаміка і макроекономічні конструкції. Але по-простому це означає, що якщо раніше нам треба було позичати 10% від загальних доходів бюджету і закривати дірку, тому що дірка була 10% у бюджеті, то зараз вона стала тільки 2,5.

Я повністю підтримував і підтримую політику Міністра фінансів України як у фіскальній стабілізації, так і в податковій та бюджетній реформах. Це є єдиноправильна політика, яку демонстрував цей Уряд і Міністр фінансів.

Крім того, що щойно сказала Наталка (Яресько. - Ред.), є ще декілька дуже важливих цифр. Є такий показник, називається валовий зовнішній борг країни. Спробую пояснити просто, що це означає. Це всі борги, які ми маємо перед зовнішніми кредиторами. Ми – це і державний бюджет, і компанії, і суб`єкти підприємницької діяльності, це валовий зовнішній борг – все, що ми позичили і нам потрібно віддати.

За рік цифра валового зовнішнього боргу країни скоротилася на 23,5 млрд. дол. США, на 16,5% ми скоротили борги.

Тепер по боргах, які має безпосередньо українська держава, це так званий державний і гарантований державою борг. Всі ці розумні люди з українського політичного "естеблішменту" постійно розповідають, що вони набирають кредити. У них якось дивно з математикою. Якщо набираються кредити, то борг росте. А якщо проводиться правильна політика, то борг скорочується. Крім того, що валовий зовнішній борг країни скоротився на 23,5 млрд. дол., ми скоротили державний і гарантований державою борг ще майже на 7 млрд. дол. США.

Основна проблема, з якою ми зіткнулися, це, звичайно, обслуговування боргів. Не ми ці кредити брали, але ми їх списуємо, ми їх реструктуризовуємо, і ми залучаємо кошти по вартості кредитного ресурсу в декілька разів нижчі, ніж було до нас. Якщо раніше платили 7%, 10%, то зараз завдяки нашій програмі з МВФ це 1%. Саме тому нам вдалося завдяки широкій програмі реструктуризації і списання боргових зобов`язань на поточний рік зменшити фактичні витрати державного бюджету майже на 65 млрд. грн. Тому що 5% – це стільки ж, скільки ми фінансуємо національну безпеку і оборону.

В минулому році ми підвищили соціальні стандарти на 13 і 19% відповідно зарплати і пенсії. В поточному році у нас в плані 12%. Нагадаю, що перший етап – це травень, ми підвищимо практично на 6%, і Мінфін, Мінсоцполітики і профільні міністерства вже отримали доручення готувати відповідні документи для того, щоб в травні здійснити перерахунок.

Звичайно, мені як Прем’єр-міністру хочеться більше підвищити. Але тут я можу тільки процитувати Наталку (Яресько. - Ред.): «ми можемо витрачати тільки те, що ми заробляємо». Саме тому ми провели засідання Уряду в п'ятницю щодо ефективності діяльності державних компаній, які зі збитків у 7 млрд. в минулому році показали доходи 3 млрд. 10 млрд. грн.! І це тільки перший етап. Чим ефективніше будуть працювати держкомпанії, тим більше податків у нас буде, тим більше шансів, у тому числі при правильній бюджетній політиці, далі рухатися по підвищенню соціальних стандартів.

Чому 12% зараз у нас як цільовий показник підвищення соціальних стандартів? Тому що 12% інфляція, вона повинна бути повністю скомпенсована на рахунок підвищення соціальних стандартів, підвищення зарплат і пенсій.

Динаміка цін наступна. Так само сьогодні у нас буде багато цифр, якщо в грудні 2015 року у нас ріст цін складав 0,5%, то в січні ми отримали дефляцію, це так само Держстат, дефляція у розмірі мінус 0,4%. Тобто це означає, що наш цільовий показник утримання цінової стабільності, щоб ціни не росли, рухається в правильній динаміці.

Нам вже зараз треба готуватися до основ бюджетної політики і до нового державного бюджету на 2017 рік, і тут треба проводити так само серйозну дискусію в Парламенті з приводу того, що єдиноправильний рецепт і підхід – той, який Україна застосовує протягом останніх двох років. Саме тому з нами працює Міжнародний валютний фонд. Саме тому Уряд США видає кредитні гарантії. Саме тому Європейський Союз так само готовий далі допомагати Україні, тому що ми приймаємо складні, хтось каже, це непопулярні рішення. Сьогодні, можливо, вони непопулярні, але ж ми не живемо сьогоднішнім днем. Ми повинні жити тільки тим, що буде завтра, а для того, щоб завтра було успішне, сьогодні треба проводити ці рішення.

Тому я ще раз хотів би відзначити персональну роботу Міністра, очолюваного нею Міністерства, всього складу Кабінету, який одноголосно приймав і проекти законів про держбюджет і всі правильні рішення по новому адмініструванню ПДВ, по новій системі управління державних підприємств, по новій сплаті ПДВ всіма суб’єктами підприємницької діяльності, в тому числі підприємствами АПК, по зменшенню вдвічі єдиного соціального внеску, де ми фактично перебрали, як Уряд, на себе відповідальність за бездефіцитний Пенсійний фонд. Нам зменшення податків вдвічі коштувало 144 млрд. грн., які треба профінансувати з бюджету. Зараз ця вулиця повинна бути двосторонньою, ми очікуємо від бізнесу такого самого кроку. Ми зменшили вдвічі податок на зарплату, виходимо із тіні, шановні підприємці. Ви просили це два десятки років, ми прийняли рішення. Зараз ми чекаємо, що за цифрами державної статистики фонд оплати праці почне рости. Що ви завдяки нашому рішенню, урядовому рішенню, додасте зарплати на підприємствах, бо у вас є гроші, вони у вас є. Ми забрали цей тягар Пенсійного фонду на державний бюджет, будь ласка, профспілки, трудові колективи, підприємці, великий бізнес, зустрічайтесь разом, у вас є ресурс, частину ресурсу на підняття зарплати в реальному секторі економіки, частину ресурсу на розвиток ваших підприємств. Це справедливо. Це і є основа нашої політики – запровадження принципу справедливості, в тому числі і фіскальної, і бюджетної справедливості.

І третє рішення, на якому я ще раз хочу наголосити, настав час виходити з тіні, вже все, невигідно економічно в конвертах платити зарплату, дорожче коштує незаконними шляхами знімати готівку, ніж офіційно чесно заплатити людині підвищену зарплату, таким чином, забезпечити соціальну справедливість для людини в майбутньому, тому що вона буде отримувати пенсію на відповідно заплачену зарплату. Зараз добавити зарплату, підвищити фонд оплати праці і детінізувати українську економіку – це наші спільні завдання, шановні підприємці. Ми створюємо умови, ви забезпечуєте виконання чесних і прозорих бізнес-умов.

Я прошу Міністра фінансів разом з Міністром соціальної політики, щоб ми підготували за результати двох місяців, січень, лютий, а може і березень, в нас вже будуть цифри, що в нас відбувається по сплаті єдиного соціального внеску і яка йде динаміка по нарощуванню фонду оплати праці, яка йде динаміка по рівню зарплат в реальному секторі економіки і створення нових робочих місць, тому що це завдання цього Уряду.

Переходячи від державного бюджету минулого року до державного бюджету поточного року. Була створена реальна проблема щодо фінансування професійно-технічних закладів. І ми знайшли вирішення – Уряд прийняв відповідну постанову, і ця постанова, наскільки мені відомо, була підтримана профільним парламентським комітетом.

Романе Качур, я прошу проінформувати Кабінет Міністрів України щодо фінансування професійно-технічної освіти.

КАЧУР Р.П. – Доброго дня, шановний пане Прем’єр-міністре, члени Кабінету Міністрів, громадяни!

З метою продовження реформи децентралізації з початку цього року місцевим громадам були передані функції з управління професійно-технічними навчальними закладами та відповідного їх фінансування з місцевих бюджетів. Головною метою цього було надання громадам повноважень для здійснення підготовки кваліфікованих кадрів, які потрібні саме цьому регіону.

В 2016 році було передано 750 закладів, з них 310 закладів – на обласні бюджети, і 440 закладів – на міста обласного значення. Мережа ПТУ по регіонах суттєво відрізняється. Так в містах обласного значення Рівненської та Тернопільською областей знаходиться найменша кількість – 7 закладів, а в Дніпропетровській області – 40.

Історично так склалося, що ця мережа ПТУ відповідала структурі економіки того часу, і вже останні кілька десятиріч не змінювалася. На даний час ця мережа фактично не відповідає реаліям сьогодення і потребам економіки, яка є в сучасних умовах.

Зокрема, наприклад, в місті Шостка Сумської області при населенні близько 70 тис. чоловік функціонує 3 професійно-технічні навчальні заклади, при цьому шосткінське підприємство “Свема”, для якого готувалися кадри, вже де-факто не працює.

В місті Стрий Львівської області з населенням 60 тис. чоловік функціонує 4-ри професійно-технічні заклади.

Тобто на сьогодні фактично нам потрібно дивитися, реформувати цю систему. Але існує певний перехідний період. Тобто громади, яким надані повноваження, також отримали і суттєвий додатковий фінансовий ресурс. Тільки в частині виконання додаткових повноважень по децентралізації сума додаткового ресурсу – 35,2 млрд. грн.

Як засвідчує аналіз, який ми провели в Міністерстві фінансів, 139 громад місцевих запланували повністю або частково видатки на фінансування ПТУ. Але є 9 громад, які не запланували і не здійснюють видатки в цілому 16 закладів. При цьому такі бюджети, як м. Мукачеве Закарпатської області, Ізюм, Куп`янськ, Лозова, Люботин, Первомайський, Чугуїв в Харківській області – принципово депутати відмовилися від їх фінансування, маючи ресурс. Розуміючи труднощі і перехідний період, на 4 лютого Уряд прийняв рішення про виділення 500 млн. грн. для фінансування потреби в тих регіонах, де не здійснюється.

Таке рішення вимагало погодження Бюджетного комітету Верховної Ради, депутати неодноразово збиралися і 17 березня таке погодження було надане. Вже 18 березня перші 200 млн. були перераховані на обласні місця і наступні транші по 75 млн. будуть здійснені протягом наступних 4-х місяців. Згідно з рішенням Уряду, обласні адміністрації повинні вже на місцях подивитися і здійснити розподіл наданих коштів, по сумах по кожній області є запропоноване. Ми знаємо, що вже перші області, які оперативно спрацювали, фактично кошти поступили на місця.

Ми постійно здійснюємо моніторинг ситуації. Перед початком навчального року в липні-серпні ми повернемося до аналізу і в разі необхідності у нас є додатковий фінансовий ресурс – ми зможемо підтримати ті громади, які будуть фінансово неспроможні з тих чи інших причин.

ЯЦЕНЮК А.П. – Романе (Качур. – Ред.), тобто ми найбільше дали: Одеса, Рівне, Суми, Херсон. Чому така розбіжність в цифрах? І Львів 43 млн. Тобто це така мережа?

КАЧУР Р.П. – Область. Це прив`язано, ми аналізували кожний місцевий бюджет окремо, забезпеченість його власним ресурсом. Зокрема, по Львову, я назвав, це не тільки Львів, це Львівська область, я називав м. Стрий, це склалася фактично мережа фактичних витрат на ті заклади, які існують на сьогодні, де працюють люди і повинні отримувати зарплати, і також забезпеченість місцевого бюджету.

ЯЦЕНЮК А.П. – Ви це перераховуєте на обласні бюджети, а вони далі самі розгонку роблять?

КАЧУР Р.П. – Вони роблять розгонку і фінансують.

ЯЦЕНЮК А.П. – Питання є до Романа? Немає?

АСОЦІАЦІЯ МІСТ – Якщо дозволите від імені Асоціації міст України ми хотіли б зауважити, що проблема з ПТУ дуже серйозна. Були прийняті два закони. Справа в тому, що це державні повноваження і в цих закладах навчаються діти зі всієї області або з регіонів, це для нас невластиві повноваження. У нас ресурсу, як ви кажете, не вистачає на них. Є серйозна проблема: декілька разів представники ПТУ приїжджали, ми зверталися, в тому числі до Уряду, і ті кошти, за нашою інформацією, які надійшли на область, на жаль, до міст не потрапили. І не факт, з цих 500 млн. при потребі 5,8 млрд. грн., що вони надійдуть.

КАЧУР Р.П. – З 5,8 млрд. грн. місцеві бюджети затвердили 4 млрд. і здійснюють, я називав кількість місць, які фінансуються. Однозначно система ПТУ потребує подальшого реформування. МОН підготувало проект Закону "Про функціонування профтехосвіти". Ми цей проект закону також підтримали в цілому в Уряді та направили його до Верховної Ради.

Тому це дійсно перший етап. Ми слідкуємо, підтримуємо фінансово ті бюджети, які зараз не мають можливості профінансувати, але це шлях, який ми повинні пройти.

ЯЦЕНЮК А.П. – Я б хотів звернутися до Асоціації міст з проханням, якщо у вас є факти того, що ми перерахували на обласні адміністрації кошти, а ці кошти не дійшли до відповідних міст, ми б вам дуже подякували за такі факти. Це перше.

Друге. Я просив би, Сергію Мироновичу (Квіт. – Ред.), запросити так само Асоціацію міст, зробіть селектор разом з Мінфіном, всі області підключіть, пройдіться, куди ми відправили гроші, там, де є ще невирішені проблеми, тому що ми передали значну частину ресурсу при бюджетній децентралізації, а це 4 млрд. грн. Зараз там, де фінансово неспроможні території, то ми дали цих 500 млн. І далі необхідно постійно моніторити ситуацію для того, щоб зрозуміти, чи є у нас ще фінансові проблеми і яким чином проходить реформування цієї системи в цілому, тому що зараз ми дійдемо до реформування.

Сергію Мироновичу (Квіт. – Ред), я так розумію, що у нас зараз буде питання по передачі в комунальну власність. Романе, дякую.

КВІТ С.М. – Шановні колеги! Всі ці процеси децентралізації дуже непрості, дуже багатоаспектні, і тому, звичайно, те, що ми робимо зараз, ми робимо без нового Закону "Про професійну освіту", який ми планували разом з Законом "Про освіту" базовим прийняти до нового року. Обидва закони у Верховній Раді, я сподіваюся, що Закон "Про освіту" ближчим часом буде прийнятий і вже у світлі тих рамок, які він виставить, буде прийнятий Закон "Про професійну освіту".

Зараз я хочу поінформувати про те, які заходи будуть робитися Урядом, тобто сьогодні буде дано доручення про передачу майна. І тут також передбачено цілий ряд заходів. Отже, оскільки у нас ще немає Закону "Про професійну освіту", який передбачає ряд інструментів по модернізації мережі профтехосвіти, ми рекомендуємо головам обласних, Київської міської держадміністрації утворити міжгалузеві ради професійно-технічної освіти або в законі вживається термін – рада стейкхолдерів з метою обговорення регіонального замовлення на підготовку кадрів та плану модернізації мережі професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням необхідності їх укрупнення впродовж 2016-2018 рр.

Тобто модернізація мережі означає насамперед, що кількість юридичних осіб буде зменшуватись, вона зараз неадекватна, але ми прогнозуємо, що кількість учнів не повинна зменшуватись і в перспективі вона повинна збільшуватись. Тобто це дуже складні і дуже серйозні процеси. На рівні області видно яка індустрія є в області, які перспективи розвитку і які кадри, які професії потрібні, тобто область повинна відігравати дуже важливу роль тут.

Далі МОН і також КМДА і ОДА будуть забезпечувати підготовку до передачі професійно-технічних навчальних закладів із державної власності до комунальної власності відповідних територіальних громад, з урахуванням норм статті 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об’єктів державної та комунальної власності". Це дуже важливо, тому що той, хто фінансує, той повинен володіти. Це аксіома.

Мін’юст і Держгеокадастр будуть вживати заходи щодо сприяння професійно-технічним навчальним закладам у питаннях державної реєстрації права власності за державою на нерухоме майно, яке закріплено за такими навчальними закладами, а також оформлення прав на земельні ділянки, які перебувають у їх постійному користуванні.

І останнє – ОДА, також КМДА повинні скласти і подати до 6 квітня 2016 р. МОН переліки професійно-технічних навчальних закладів цілісні майнові комплекси, які на сьогодні можуть бути об’єктами передачі з державної до комунальної власності відповідно до Закону України "Про передачу об’єктів державної та комунальної власності", тобто право власності на нерухоме майно, яких зареєстровано за державою в установленому законом порядку, визначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки під об’єктами передачі.

Тобто ми починаємо цей процес і я сподіваюсь, що ми його успішно пройдемо.

ЯЦЕНЮК А.П. – Дякую. Скажіть, а ми Закон "Про професійно-технічну освіту" в Парламент відправили.

КВІТ С.М. – Так, ми відправили, він чекає прийняття закону про базову освіту, тому що там є певні рамки, які також важливі для Закону "Про професійну освіту". Закон "Про освіту" вже один раз слухався, він на наше прохання відправлений на доопрацювання в комітет, і вже, я думаю, з перших чисел квітня вже він буде проходити. Вже для цього є всі підстави, і я сподіваюся, голоси також.

ЯЦЕНЮК А.П. – Зберіть їх, будь ласка, Сергію Мироновичу (Квіт. – Ред), можливо, навіть на цьому тижні на селектор. Покличте профільних заступників. Так само по великих містам. Нехай там або голови міст, або заступники голів всі зберуться, й пройтися повністю комплексно по вашому проекту доручення.

Це протокольне доручення Кабінету Міністрів?

КВІТ С.М. – Так.

ЯЦЕНЮК А.П. – Тобто ми його приймаємо, товариші, як протокольне рішення Уряду. І з Мінфіном ще раз пройтися по всім коштам, які виділені по областях, де, що підвисло.

КВІТ С.М. – Добре. Дякую.

ЗУБКО Г.Г. – Дозвольте зауваження. По пункту доручення ми пройшлися: ОДА, Міносвіти, державна власність, Мін'юст. Але питання в іншому. Нам потрібно внести зміни до закону у процентному відношенні оптимізації.

Чому? Тому, що те, що показав Роман Качур – це питання радянського мастодонту, де є професійно-технічні училища, які вже не можуть існувати, і кількість людей, вона може бути зменшена, але кількість закладів повинна бути оптимізована.

Зараз закон не дає можливості оптимізувати всю систему більш, ніж 10% в рік. І це питання дуже складне. Чому? Тому, що ми хочемо просто свого радянського мастодонта перекласти на місцеве самоврядування.

У вашому дорученні я не побачив, хто внесе зміни до законопроекту для того, щоб дати можливість збільшити оптимізацію.

КВІТ С.М. – Дякую, Геннадію Григоровичу (Зубко. – Ред.). Це дуже важливе питання. Наша позиція така, що ці відсотки треба взагалі прибрати, але після прийняття закону про професійну освіту, коли будуть інструменти. Взагалі треба прибрати.

ЗУБКО Г.Г. – Сергію Мироновичу (Квіт.-Ред.), Ви зрозумійте час – це гроші. Мінфін сьогодні виділив 500 млн. Потім ми будемо шукати знов кошти для того, щоб, у першу чергу, подолати той період, коли буде передано з державної власності в комунальну, тому що фінансувати вони їх можуть тільки після того, як вони їх приймуть. Потім ми повинні дати їм можливість управляти з точки зору оптимізації.

Якщо ми будемо чекати, поки буде закон про професійно-технічну освіту, потім будемо змінювати відсотки, ми знову втратимо час, і знову будемо шукати в Міністерстві фінансів ці кошти.

Тому я пропоную просто доповнити.

КВІТ С.М. – Давайте сформулюємо тоді.

ЗУБКО Г.Г. – Доповнити дорученням, щоб Міністерство освіти підготувало зміни до законопроекту для того, щоб або прибрати ці відсотки, або визначити їх у більшій кількості.

КВІТ С.М. – Добре.

ЯЦЕНЮК А.П. – У цьому, до речі, є логіка, тому що вони ще рік будуть розглядати ці закони в парламенті, а реформу вже зараз треба проводити. Тому абсолютно правильно – прибрати відсотки.

У нас основне, що повинно бути в професійно-технічній освіті? Нам потрібні робочі спеціальності, яких потребує економіка і підприємці, і підприємства на цих відповідних територіях. І зв’язати ринок праці безпосередньо з професійною технічною освітою, а не відсотки якісь химерні. Це абсолютно правильно.

Давайте внесемо такий проект закону. Просто одну строчку випишемо, він швидше набагато пройде в Парламенті.

КВІТ С.М. – Так, це правильно, я згоден. Але я хочу підкреслити, дуже важливо, що зменшення кількості навчальних закладів не повинно тягнути зменшення кількості учнів – це принципова позиція. Добре, дякую.

ЯЦЕНЮК А.П. – Дякую.

В`ячеславе Анатолійовичу (Кириленко.-Ред.), у Вас два питання порядку денного. Перше питання – відзначення 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, друге – Стратегія розвитку бібліотечної справи.

КИРИЛЕНКО В.А. – З приводу першого питання – 75-ті роковини трагедії в Бабиному Яру. Протягом цього місяця під головуванням Прем’єр-міністра і Глави Адміністрації Президента щоправда відбулося три засідання оргкомітету, під час яких обговорювалися питання вирішення проблем, які останні 25 років порушуються, але ніколи не вирішуються.

Після цих тривалих обговорень за участю практично всіх громадських організацій, які зацікавлені у вирішенні цих питань, напрацьований проект рішення, яке дозволить розпочати будівництво і завершити до 75-х роковин – тобто до вересня цього року, Алеї Мучеників і Алеї Праведників на території Національного історико-меморіального комплексу "Бабин Яр". Це питання порушується, починаючи з 1991 року, весь час на оргкомітетах точилися дискусії, ніколи Уряд не міг ухвалити жодного позитивного рішення по цьому питанню.

Внаслідок дуже складних обговорень це рішення ухвалено на останньому засіданні оргкомітету вже остаточно, представлені проекти – перший і другий, і разом з Мінфіном та Київською адміністрацією ми попрацювали над фінансуванням цих проектів. Підготовлені рішення і підготовлені зміни до плану заходів, який затверджений нашим Урядом 30 грудня ще минулого року. Цей план заходів, якщо ми схвалимо сьогодні, буде передбачати створення Алеї Праведників та Алеї Мучеників на території Національного історико-меморіального заповідника"Бабин Яр".

Фінансування – детальніше, напевно, повідомить Мінфін. Мінфін разом з Київською міською державною адміністрацією буде разом вирішувати фінансування будівництва цих двох алей, загальна цифра порядку 29,4 млн. Міністерство культури по своїх капіталовкладеннях виділяє вже кошти, думаю, до кінця тижня ми підпишемо паспорт бюджетної програми на проектну документацію. Це порядку 1,5 млн. грн.

Якщо ми ухвалимо це розпорядження зараз, то старт цьому процесу буде вже даний і ми можемо сміливо запрошувати численні міжнародні делегації 29 вересня для того, щоб вже показати ті зміни, які на території заповідника вперше відбулися від моменту 25 років тому початку розмов на цю тему. Це перший проект рішення.

Другий проект рішення стосується змін до складу оргкомітету. І ми так ввели всіх представників, які того бажали, і Президент своїм указом затвердив всі пропозиції. В ході обговорення з'ясувалося, що є потреба у внесенні ще 4-х кандидатур: Забарка Б.М. – голову Всеукраїнської асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто та нацистських концтаборів, Ярової С.Г., яка очолює Асоціацію праведників народів світу і Бабиного Яру, Духовного О.Л. – головного рабина Києва і України, а також Тагієва Р.С. – голову Асамблеї національностей України. Тобто ми повинні прийняти розпорядження Уряду, відправити це рішення на розгляд Президенту, і Президент своїм указом внесе зміни до оргкомітету, якщо буде з цим згоден.

У мене по цьому питанню все.

ЯЦЕНЮК А.П. – Я хотів би повідомити всім членам Кабінету Міністрів, тому що не всі є членами оргкомітету, в цьому році у нас 75-ті роковини жахливої трагедії Бабиного Яру. І це наша свята справа – нарешті за більше, ніж два десятка років, збудувати Алею праведників і Алею мучеників.

Я хотів би висловити подяку всім членам організаційного комітету, українським єврейським організаціям, міжнародним єврейським організаціям, всім членам комітету, які прийняли консенсусне і єдине рішення як про те, що необхідно побудувати дві алеї, так і затвердили проект цих алей.

Уряд виділяє майже 30 млн. грн. Київській міській державній адміністрації. Я вже мав розмову з Кличком В.В. з тим, щоб в найкоротші терміни, тому що у нас залишилося буквально півроку, розпочати відповідні роботи. Проект затверджений, всі ескізні плани і розміщення затверджено, і саме основне, що весь оргкомітет, якщо він ще на першому засіданні мав кардинально протилежні думки, то на останньому засіданні це була єдина спільна позиція всіх як по проекту, так і по місцю розташування, по локації і по необхідності нарешті перейти від розмов, які точилися два десятки років, до того, щоб побудувати ці дві алеї і увічнити пам'ять жертв трагедії Бабиного Яру. Тому я дуже прошу, щоб Мінфін оперативно випустив гроші, ми постанову випустимо.

В'ячеславе Анатолійовичу (Кириленко.-Ред), Ви старший по тому, щоб ці гроші дійшли. Ми спробуємо провести ще одне засідання, тому що в нас є ще декілька невирішених технічних питань, але це свята справа і ми повинні це зробити. Дуже дякую за те, що Ви підготували це все.

Тепер переходимо до другого Вашого питання – це Стратегія розвитку бібліотечної справи.
Романе (Качур.-Ред.), Ви виділяєте із субвенції? Ви зараз внесете по 55-й? Наталко, Ви внесете?

ЯЦЕНЮК А.П. – Добре. Це вже коли будемо вносити по 55-й, Ви заявите.

КИРИЛЕНКО В.А. – Ці теж по 55-й.

ЯЦЕНЮК А.П. – Так, коли будемо доформовувати порядок денний.

КИРИЛЕНКО В.А. – Друге питання, яке я сьогодні маю доповісти, – про Стратегію розвитку  бібліотечної справи в Україні до 2025 р.

Я зразу хочу сказати, що цей документ розроблявся не лише в Мінкультури, він розроблявся багатьма бібліотекарями і бібліотечними організаціями, Українською бібліотечною асоціацію. Я зараз хочу подякувати її голові Шевченко І.О. за великий внесок у напрацювання цього документу. Він був адаптований на численних нарадах, зібраннях, на Львівському форумі видавців у вересні ще минулого року. І зараз уже після всіх погоджень Уряду він готовий до прийняття.

Разом з тим я хочу сказати, що це рамковий документ, який на свою реалізацію потребує декількох законодавчих змін і великої кількості розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів. Поки що ви можете ознайомитись на першому слайді, що бібліотечна мережа України – це не щось таке дуже маленьке і нікому не потрібне, це 40 тис. закладів, у яких працюють більше 60 тис. людей, реально працюють живих людей, отримують зарплату і надають послуги. Кількість користувачів бібліотек біля 24 млн., тобто практично кожен другий українець записаний в ту чи іншу бібліотеку, чи то публічно, чи то в шкільну, чи то відомчу, чи то якусь іншу. Є сім різних мереж бібліотек від публічних до бібліотек для незрячих, всі вони функціонують, але всі вони, безумовно, потребують реформування.

Тому, коли ми говоримо про стратегію розвитку, понад усе ми говоримо про стратегію реформування. Щоб ви ознайомились приблизно із структурою, є така діаграма, червоним – це публічні бібліотеки, біля 60% вони складають від мережі, і 60% людей, які там працюють. Публічна бібліотека – це та, в яку кожен може зайти, записатись, ходити читати газету, журнал, брати книгу без жодних обмежень, все решта – це відомчі бібліотеки.

Публічні бібліотеки як найбільша складова – це 16 тис. бібліотек, з них 13 тис. – в селі. І як правило, в цих сільських бібліотеках зараз у селі працює одна людина. І хтось ходить у цю бібліотеку в селі, а хтось не ходить. І це по суті наша найбільша проблема, яка тісно пов'язана  і з загалом реформами по країні, і з децентралізацією, і з іншими подібними речами.

До речі, я думаю, такі важливі цифри ми для себе повинні знати, що до мережі серед публічних бібліотек тільки 21% до Інтернету підключено. 21% цих бібліотек мають доступ до всесвітньої мережі, і людина може зайти й користуватися. 80% не підключено.

І загальна кількість комп’ютеризованих робочих місць у публічних бібліотеках 16 тис., тобто в середньому в кожній бібліотеці стоїть один комп'ютер, і як правило, не найбільш сучасний.

І це головна мережа, яка потребує величезної модернізації та перегляду ставлення до неї, в тому числі і якщо потрібно і деяких не зовсім популярних рішень, але які, безумовно, у такому випадку і перед цим мають бути оговорені.

Є також мережа освітянських бібліотеках. Можете дати наступний слайд. Це окрема ціла імперія, це 18 тис. бібліотек. Але 15 тис. – це в школі окрема мережа, яка також належить до загальнонаціональної.

201 бібліотека – у вищих навчальних закладах; 96 бібліотек – Національної академії наук; 700 – медичних бібліотек, які окремо функціонують; 109 науково-технічних бібліотек; 185 – сільськогосподарських бібліотек; і 62  спеціалізовані бібліотеки – для незрячих. До речі, які також мають проблеми час від часу і з фінансуванням. Це річ для них унікальна, тому що там є матеріали й книги із шрифтом Брайля. Це може фінансуватися тільки коштом державного бюджету. Власне через Українське товариство сліпих це й фінансується, як правило. Але це окрема історія, яка потребує тут, звичайно, винятково державного фінансування на відміну від різних змішаних підходів, які запропоновані і в цій стратегії, і частково реалізуються тепер. 

Для інших бібліотек можуть бути змішані системи фінансування.

Основні проблеми, які є. Основні проблеми для частини бібліотек спільні, для частини – різні. Головна проблема, яка не розв’язана, і яка передбачається цією стратегією, що бібліотека має бути соціальною інституцією. Тобто стара уява про те, що це там школярі тільки ходили, брали книжку по предмету, який заданий, читали й віддавали, вона давно не відповідає реаліям.

І в європейському світі, і в Сполучених Штатах, і в нашій країні бібліотеки вже довший час – це заклади, які відвідують найменш забезпечені верстви населення: пенсіонери, які  читають газети, люди з обмеженими фізичними можливостями, соціально-незахищені, які не можуть або придбати книгу, про яку знають, але немає грошей, як правило, це не такі молоді люди, тому що вони не живуть у великих містах, як правило, якщо брати середньостатистичні показники відвідуваності.

Тому ця концепція соціального простору, коли бібліотека надає послуги і головним чином безкоштовні послуги для відвідувачів, але, ясна річ, оплачені державним чи комунальним бюджетом, повинна бути домінуюча. Але це в свою чергу передбачає створення інтегрованої мережі бібліотек і перегляду частково функціональних можливостей для цих бібліотек.

Крім того, безумовно, ми повинні розширювати і перелік інших послуг, які зараз бібліотеки не можуть надавати. Для цього потрібні зміни урядових рішень і це також передбачає ця концепція.

Пріоритети діяльності бібліотек в умовах якісних змін (ми коротко взяли), стратегія набагато об`ємніша – та, що роздана членам Уряду, є в електронній формі, ми даємо тільки основні речі. Але ми бачимо бібліотеку також і як механізм забезпечення рівного доступу до інформації, знань і культурного надбання, тому що є різного ступеня заможності люди (я про це щойно говорив), хтось може купити собі газету, товстий журнал і книжку, бути в курсі подій, осмислено приймати, в тому числі і політичні рішення, бути активним громадянином своєї країни, а хтось таких можливостей не має, і він може йти тільки в бібліотеку.

У  невеликих містах, в райцентрах, селах – там, де громади спроможні, багато людей беруть газету і ознайомлюються з останньою, в тому числі урядовою інформацію, і з тим, що ми тут приймаємо, через бібліотеки. А альтернативне джерело лише телебачення, яке може конкурувати тут зараз з бібліотеками. Тому цей рівний доступ ми повинні забезпечити і саме для цих категорій бібліотеки повинні працювати, маю на увазі публічні бібліотеки, куди кожен може зайти, бо відомчі бібліотеки мають обмеження в доступі і дещо інші трошки більш спеціалізовані функції.

В стратегічні напрями розвитку бібліотечної справи ми даємо тільки основні речі, але нашим завданням є удосконалення нормативно-правової бази, далі в плані дій перелік тих документів, які ми маємо ухвалити, і стратегія ця, оскільки вона до 2025 року – результатом має бути створення нової архітектури інтегрованої бібліотечної системи на принципах універсального доступу, якщо казати людською мовою, то я повинен мати доступ до будь-якої бібліотеки. Такі експерименти навіть у нашій країні вже є, мало хто знає, припустимо в Рівненській області є публічно-шкільні бібліотеки, тобто в школі, якщо це село чи невеличке містечко, будь-яка людина може зайти в школу і там взяти книжку чи додому, чи там почитати.

Але це поодинокі випадки, і вони дуже дискусійні, тому що вчителі, як правило, виступають проти цього, і є на це свої мотиви. У світі практично це повсюди інтегровані мережі. Наприклад, кампус університету стоїть не в центрі міста, десь в Америці чи Європі, там велика кількість цих університетських бібліотек. Будь-хто, хто живе в тому ареалі, може прийти, записатися в університетську бібліотеку і бути її користувачем. У нас цього немає. Ми дробимо на 7-8 напрямків: ти можеш тут записатися, а тут ти не можеш записатися.

Ми повинні цю систему інтегрувати, і це значною мірою вже буде економити кошти, тому що всі мають окремий облік, окремі формулярі, окрему каталогізацію, і все це робить цю систему громіздкою і дуже великою. Хоча, до речі, коли ми підняли статистику, то з'ясувалося, що у нас не найбільш густа мережа бібліотек, бо зараз йде дискусія, скільки потрібно щоб їх було, і це болюча дискусія, тому що ясно, що бібліотечна спільнота опирається будь-якому зменшенню кількості бібліотек. На душу населення, наприклад, в Польщі практично не вдвічі, а десь в 1,7 рази більше, ніж у нас, хоча вони провели останнім часом частину скорочень. У нас приблизно десь 2,5 тис., одна бібліотека на 2,5 тис., якщо все рахувати. У них на 4,5 тис.

Це означає, що ми повинні цю інтеграцію забезпечити, і зекономивши кошти,  забезпечити більший доступ, і це можна врегулювати і в новому законі, і потім у відповідних урядових рішеннях, що ця концепція передбачає.

Я далі не буду наступні завдання розшифровувати. Хто хоче, може ознайомитись, плюс в концепції там все це детально виписано.

Одним з ключових завдань стратегії є модернізація інформаційно-технологічної інфраструктури бібліотек, інформатизація бібліотек – це те, що про я казав на початку. У нас мало комп'ютерів, особливо в  публічних бібліотеках, і немає доступу до Інтернету для 80% публічних бібліотек. Плюс немає необхідної кількості електронної каталогізації. Все це передбачає кошти, але ясно, що тягнути все з державного бюджету неприпустимо, тому коли ми дискутували всі ці питання, багато хто говорив про механізми державно-приватного партнерства. Закон дозволяє в культурі державно-приватне партнерство, тільки невідомо, який бізнесмен буде в бібліотеку вкладати в класичному розумінні. Якщо це інформаційно-комунікативно навіть розважальний центр, як в деяких європейських країнах, то тоді бізнес може вкладати у сподіванні на якусь довгострокову віддачу, не коротко- і не середньострокову. У нас таких прикладів немає, навіть ніхто не підходить. Тобто залишається можливість тільки державного і місцевих бюджетів, але тут треба дивитися, в якій спосіб, враховуючи також і добровільне об'єднання громад, фінансувати всі ці справи.

Завданням стратегії є до 2025 р. комп’ютеризувати всі бібліотеки. В принципі, це може бути одна з урядових інвестиційних програм, яка під ключ може здати це за набагато коротший час, як припустимо урядова програма щодо опорних шкіл. Цільове фінансування, визначення пілотних проектів, а потім вирішення цього питання в комплексі. І тут так само говориться про інтегроване інформаційне середовище.

Завершую. Ми поділили план реалізації стратегії на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий план дій. В короткостроковому плані видалені не всі, але головні закони, які ми повинні ухвалити або змінити, міжнародні конвенції, до яких необхідно приєднатись, і ключове рішення Кабінету Міністрів, яке має бути увалено, положення про інтегровану бібліотечну систему України. Власне це і буде та ключова реформа у бібліотечній справі, яка потрібна. Я думаю, що цьому будуть передувати непрості дискусії.

Також йдеться про створення Національної електронної бібліотеки і Державного реєстру національного культурного надбання. Ясно, що в нас всього книжкового фонду оцифрованого немає. Не можна зайти в єдиний каталог і подивитись все, що зберігається. І це треба робити, це достатньо витратні проекти, але без цього ми не зможемо обійтись. Хоча зараз частина бібліотек сама електронізується, наприклад, Національна парламентська бібліотека, яка у підпорядкуванні Мінкультури, і т.д. Але в них більші можливості, залучення додаткових коштів і коштів держбюджету, а ми повинні говорити про однакові прийнятні можливості для всієї мережі бібліотек.

І далі середньостроковий план. Я не буду розшифровувати, оскільки там говориться про ті професійні речі, які неодноразово дебатувались навколо різноманітних круглих столів.

Завершуючи презентацію стратегії, прошу членів Уряду підтримати цей документ, враховуючи, що стратегія обговорювалась досить тривалий час і обговорювалась в громадському середовищі також. У випадку затвердження стратегії Мінкультури почне розробляти ті урядові рішення й інші нормативно-правові акти, проекти законів, які необхідні будуть для її реалізації.

ЯЦЕНЮК А.П. – Дякую. Я думаю, що в Уряду немає заперечень затвердити стратегію. А першочергові кроки: перший – це Національна електронна бібліотека – це номер один. Номер два – кошти місцевих бюджетів, які вони мають. І частина коштів Державного фонду регіонального розвитку може бути легко відправлена на комп’ютеризацію. Це невеликі гроші, але фактично цих два кроки не потребують чекати 10 років, це можна зробити всього протягом року.

КИРИЛЕНКО В.А. – І принагідно хочу сказати, оскільки всі члени Уряду, і засідання транслюється.

Цей Уряд підписав Угоду з Євросоюзом “Креативна Європа” про креативні культурні індустрії. Процес рухається швидкими темпами. І сьогодні перший міжнародний семінар для західного регіону. Приїхали тренери із Євросоюзу, зібралися представники 6-ти областей у місті Івано-Франківськ. Три дні буде семінар, британці, балтійці приїхали для наших культурних діячів, для наших кураторів. І це вже вони будуть давати прямий вишкіл, як подавати заявки в Головний офіс “Креативної Європи” з тим, щоби вже в кінці цього року отримати перші можливості для відкриття фінансування.

І Міністерство культури, до речі, транслює цей семінар-тренінг в он-лайні. Можна прямо зараз зайти на сайт Міністерства культури, три дні ми даємо пряму трансляцію із перекладом з англійською, коли хтось виступає англійською мовою. Тобто працюємо і в цьому напрямку, не тільки в бібліотеках.

ЯЦЕНЮК А.П. – Дякую, В’ячеславе Анатолійовичу.

Те саме треба, Сергію Мироновичу, зробити по “Горизонту-2020”. Їх треба вже сюди, щоб поприїжджали тренери, щоб вищі навчальні заклади отримали інструкції фактично від європейців, яким чином подавати аплікації на отримання європейських коштів.

КВІТ С.М. – Ми це робимо вже від самого початку. У нас є контактні пункти, мережа. Я трошки сьогодні буду говорити про це.

ЯЦЕНЮК А.П. – Повертаючись до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру. Павле Анатолійовичу, ми ж під Вас очікуємо внесення до порядку денного рішення про приєднання України до міжнародного альянсу пам’яті Голокосту в якості спостерігача.

КЛІМКІН П.А. – Проект цього рішення підготовлений, і перелік міжнародних організацій, який затверджений, він буде розширений, можливість його набуття формального статусу в цій організації.

ЯЦЕНЮК А.П. – Дякую.

Геннадію Григоровичу, у Вас ваш закон?

ЗУБКО Г.Г. – Да.

ЯЦЕНЮК А.П. – Давайте оперативно.

ЗУБКО Г.Г. – Я хотів би до вашої уваги надати проект закону про основні вимоги до будівель та споруд, а також умови розміщення на ринку будівельних виробів, які гармонізовані з нормами законодавств Європейського Союзу.

У  ЄС на сьогодні діє регламент 305 2011 року, який був прийнятий в 2011 році і скасував директиву ЄС, у нас в Україні діяло дві постанови Кабінету Міністрів, які були покладені на директиву Ради, яка вже скасована, і тому зараз запропонований новий проект закону, який буде в першу чергу встановлювати основні вимоги до будівель та спорту, а також гармонізує наше законодавство до останнього регламенту.

Що саме мається на увазі? В першу чергу сім основних вимог безпеки, ще раз підкреслюю йдеться про безпеку будівель та споруд, це в першу чергу механічна опір-стійкість, пожежна безпека, відсутність загрози життю і здоров`ю людей та навколишньому середовищу, безпека і доступність експлуатації, в тому числі і безперешкодного доступу до таких будівель, захист від шуму та вібрації, а також ті питання, які сьогодні найбільш актуальні для країни, це питання енергозбереження та утримання тепла, раціональне використання природних ресурсів, це означає і питання взагалі альтернативних джерел енергії, і найголовніше – зменшення витрат у будівельних матеріалах – те, що було в Радянському союзі завжди, і ми хотіли б вийти на економічний, взагалі інший рівень будівництва в Україні.

Що саме пропонується? У першу чергу спростити процедури, згідно з якими затверджувався той чи інший будівельний виріб. І найголовніше – перейти до декларативного принципу, що саме ті вироби, які відповідають вже регламентним стандартам, не повинні проходити додаткову технічну апробацію, а згідно тих стандартів бути затверджені. Якщо цей виріб не охоплений регламентними стандартами, тоді потрібно отримати технічне свідоцтво і таким чином після апробації можна запускати його у виробництво. І головне – можливість застосування спрощених процедур.

Я хотів би сказати про те, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства повинно формувати політику в цій галузі, а не займатися видачею тих чи інших сертифікатів, проходити якісь висновки, збирати ці висновки з різних центральних органів виконавчої влади, а потім на тій чи іншій раді затверджувати такі висновки.

Тому ми пропонуємо систему, яка працює в будь-якій європейській країні, яка дозволяє практично виробнику звернутися до органу технічної апробації, а це може бути акредитована лабораторія, яка є безпосередньо у свого виробника, звернутися до комісії з технічного регулювання і отримати таке технічне свідоцтво. Тобто практично ми прибираємо органи виконавчої влади, міністерства з прийняття рішення, а саме політика, яка буде сформована, залишається за тим чи іншим міністерством, яке впроваджує таку політику.

Останнє, що б я хотів сказати, що саме такий спосіб працює в усій Європі, є регламенти, які затверджені, є можливість відповідності таких регламентів. Тому саме таким чином ми створюємо умови для добросовісної конкуренції на ринку будівельних виробів, це, в першу чергу, збереження протягом 10 років всієї практично документації, згідно з якою був зроблений цей виріб, потім забезпечити практично повний доступ всіх виробників до стандартів і, найголовніше, забезпечити контроль органами ринкового нагляду, це означає, що ті асоціації, які працюють на цьому ринку, вони мають можливість спостерігати за впровадженням цих норм.

Тому пропоную вашій увазі саме цей законопроект підтримати і взагалі перейти до відповідності до регламентів ЄС.

ЯЦЕНЮК А.П. – Я думаю, що немає заперечень, шановні колеги.

Тепер, перед включенням питань до порядку денного, я хотів би обговорити ще одне питання. Я подивився звернення громадян, які нещодавно надійшли на мою адресу. Протягом останнього періоду часу громадянам країни, в яких немає газових лічильників, відповідні підприємства газопостачання почали виставляти підвищений тариф, а саме 6 кубічних метрів газу на кожне домогосподарство. Це суперечить постанові Кабінету Міністрів, яка була прийнята минулого року.

Але наш чесний і справедливий суд скасував рішення Уряду і, таким чином, зараз підприємства газопостачання прийняли незаконне рішення про нарахування для громадян країни плати за газ, у тому випадку, якщо немає лічильників, у розмірі 6 кубічних метрів газу. Для кожного домогосподарства, залежно від домогосподарства, це від 195 грн. за весь період опалювального сезону, до 1 тис. 800 грн., які незаконно хочуть отримати з громадян країни і зарахувати до доходів відповідних облгазів.

Профільним міністерством разом з НКРЕКП проведені відповідні розрахунки. Не дивлячись на те, що вища судова інстанція скасувала урядове рішення, я пропоную сьогодні прийняти відповідне рішення – встановити норматив не 6 кубічних метрів, як зараз виставляють облгази, а поставити норматив, який обрахований Міненерго та НКРЕКП, – це 4,4 кубічних метри. Невідкладно цю постанову підписати і оприлюднити. І я відразу звертаюся до всіх газопостачальних підприємств, рішення про нарахування 6 кубометрів не відповідає постанові Кабінету Міністрів, яку ми щойно ухвалили, тобто є незаконним. Я вимагаю негайно перерахувати і повернути людям кошти.
Вадиме, у Вас була пропозиція?

ГЛАМАЗДІН В.П. – Так, ми на засіданні Кабінету 2 березня голосували за відповідні постанови. Секретаріат їх дещо доопрацював, тому ми пропонуємо і просимо Вас, Арсенію Петровичу, внести їх до порядку денного: постанова "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", а також постанова "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 6 серпня 2014 р. № 409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

ЯЦЕНЮК А.П. – Давайте, немає заперечень. Вносимо. Сьогодні проголосувати і відразу оприлюднити. Правильно я сказав чи ні?

ДЕМЧИШИН В.В. – Повністю підтримую. Дуже дякую.